« Съела Дюймовочка ползёрнышка, выпила полстакана водочки, присмотрелась - а крот, в принципе, ничего ещё. И вышла замуж за это необузданное волосатое животное.»
Європа
Коли я перший раз її побачив , то… побачив втілення Наполеона - з табуреткою в руках, із заброньованими стаником стоячими цицьками та в великих окулярах у товстій роговій оправі. Вона вдавала з себе велике ЦАБЕ, і окуляри тулилися на високо піднятому носі.. При першій же нагоді табуретка ставала підставкою і перетворювалась на знайомий всім радянським людям панцерник, з якого вимовлялися промови про банальні вічні людські цінності, всесвітній сіонізм та чоловічий егоїзм. Галицька ментальність пащіла на добрих три кілометри. Вона шарілася від непристойних жартів, ненавиділа москалів, та боялася мами.
Ще під час написання трактату « Дебілізація всієї країни, та рогулізація нації», за часів першої хвилі Українізації суспільства, в перші роки Незалежності, я вивів формулу розбіжностей між світоглядом Українця та Рогуля. Формула проста, але дієва. «Вільна людина пригноблювати нікого не збирається, а раб без Царя жити не може, а головне бажання раба – стати Царем».
А тут за метровою крицею ортодоксального рогулізма було сховане маленьке беззахисне зацьковане створіння, яке мені, з превеликими зусиллями, вдалося витягти на світ божий. І в яке я миттєво закохався… Воно ж бо маленьке, слабке….
Тому після першої ж пиятики, ми попали до мене в майстерню, не для того щоби малювати. Мені, власне, дуже сподобалось поєднання цнотливості та нестримної енергійності. Секс в ті часи приносив їй задоволення і не тільки фізичні, та й вона була здатна давати, а не тільки брати. Але… Ніяких експериментів, тільки стандартна поза, стандартні слова, стандартний стан. П’ятдесят грам до, цигарка після… І…далі, далі, кількість означала якість.
Дуже рідко бували відходження від правил. Для мене це означало признання в любові, і чим рідше це було, тим більше для мене це важило.
Мама її була проти мене, москаля з діда - прадіда, але що вона могла зробити, природа брала своє, тіла запліталися в любові і… наслідки вже просилися до життя.
Дитина. Сім’я. Для мене це стало найважливішим, найпотрібнішим, найнеобхіднішім. Робив все можливе, щоб вона відчула себе найкрасивішою, найважливішою на світі жінкою. Вона ж ніколи не казала мені про свою любов, але мої друзі реагували на неї як на людину не здатну завдати мені болю. Все йшло добре в наших відносинах поки ...я не розчинився в родині. Мені подобалось бути зваженим, вихованим та порядним. Мені подобалось відчувати себе частиною організму, де головним було маленьке, беззахисне та шустре створіння.
Та чим більше я одомашнювався, тим нижче опускався в домашній ієрархії, тим вище вона себе піднімала на п’єдестал. Наполеон потребував слави. А рабська психологія не терпіла вільну людину поряд. Або ти граєш, або тебе. Я позбавився права голосу навіть у домашніх питаннях. Ії уподобання змінились і тільки одне стало важливим – статус. Статус порядної пані, голови роду, та центра цього маленького світу. Все мало грати на його підвищення – мені лишилося бути тільки складовою цього процесу, і тільки в ролі прислуги. Друзі.Чи має прислуга на це право? Рідні. Вони не приносять користі родині. Думки.А кому це треба.
І в сексі все змінилося. По розкладу: по суботах, після ванни, та кількість, кількість і ніяких порушень приписів «Кодексу порядної пані». Секс має приносити задоволення тільки їй, а чоловік - це машина для «возвратно - поступательних» рухів. А може й не задоволення, а виконування родинних обов’язків, як має бути в порядних родинах. Я не думаю що їй це дуже подобалось, але статус вимагав, це має бути між порядними чоловіком та жінкою. Обязаловка ніколи і нікому не приносила користі. Тим більше в таких сферах.
Так не могло продовжуватись довго. Був вибух і все закінчилось. Я бачив в її очах бажання примирення, але людина яка звикла бачити мене слугою, не могла зробити перший крок. А я вже не міг собі дозволити бути розумним, занадто багато поступок я робив раніше. І вже не цінував тих відносин. Гордість – гріх, але ….
