Эх, кума. Художник Александр Иванов.
- Панас Иванович?!..
- Так я ж до Вас, Одарка!..
Хiба ж не ждали Вы, їй-Богу, молодца?!..
- От так прийшли ко мне, Панас, и бэз подарка?!..
- Є поросёночек!.. И вiн – для холодца!..
- Так к холодцу ще тра
Один корiнчик хріна!..
Одненьку луковку…
- Так я ж Вам i принiс!..
Впустiть до себе, га!.. Я й стану на колiна!..
- Чи Вы де випили?!.. Бо щось шибає в нiс!..
- Та що Вы, лапочка?!..
Пiвлiтри десь, не бiльше!..
Та й це коли було?!.. Здаєтья, десь зрання!..
- Так от вiд цього ж, га, менi нiяк не гiрше!..
То Вы прийшли сюда, возможно, навмання?..
- Одарка, люба, як?!..
Невже таке можливо,
Щоб кум улюблений був здiбний на таке?!..
- Хiба ж не знаєте, я дуже боязлива!..
Я рiк сама живу, незаймана, кхе-кхе!..
- Ото невже таке?!..
Як серце ж моє чує?!..
Тому й я, мабуть, так до тебе поспiшав!..
- А що, хiба Панас вже вдома не ночує?!..
I хто б то куму, га, в тiм сенсi помiшав?!..
- Ночую, ластiвко,
Конечно же, ночую!..
Та от ворочаюсь, мiркую все про те!..
- Про що про те, Панас?!.. Я правды не почую?!..
Вы, хлопцi, всi такi – собi все берете!..
- Так я ж нiчо не брав!..
Я тiки-тiки мрiяв!..
От зараз щупаю, мечта моя збулась!..
- А квiтку нащо так?!.. Хiба ж ти її сiяв?!..
А ну, швиденько, кум, з цієї грядки злазь!..
- Я з цим не впораюсь,
Як ніби прикипiла
До твого боки, ох, тепер моя рука!..
- А я ще й чайника поставити не вспiла,
Та й борщ не зварений, немає буряка!..
- Пiшли вже в хату, га!.. Там буде борщ та сало,
Та, мабуть, знайдем ще гарачi галушки!..
- Здається, кум, менi, тобi буде замало!..
Чи не попросиш ще до цього… пампушки?!..
10.10.15 (7.20-7.55)
С уважением и благодарностью,
Котовский В.М.
