Дмитре!🤝
Куди ж ми без.. театру?! Стільки символізму, образів!..
Погляд головного героя такий проникливий та болюче-хвилюючий, але, водночас, його очі - два хихочучих хлопчики (повернуті коліньми до носа, у шляпках із полами)... Чи то мені вже спатки треба?..🤔
Хто б там не був, Дмитре, чудова робота, зачіпає!..🤝🤝
Дійсно шкода, що більш не збереглося..